Я — Кейла, моє друге ім’я, яке стало частиною мене вже більше ніж 5 роки.  Так мені як 2 доньки дісталося Ім’я моєї сестри, тому зміна ім’я була важливою для мене і для неї. Така собі сімейна таємниця, своя історія)). А ось народжувати теж мене не спішили)) -  3 рази матуся хотіла зробити аборт і все не вдавалося – залишили))) Ні в мене немає претензій чи образ до своїх батьків – ну по типу «вже ж наче пропрацьована»)🤣 Я їм вдячна і люблю їх. Вони провідники в цей світ для мене і це вже мега круто!

​

Хоча мій тато пішов 8 берерзня, з цього світу, коли мені майже 10 років було. Після чого в мене замерли ємоції, ніби щось зламалося… Я почала дуже швидко говорити, мене не те що в школі, навіть вдома не завжди розуміли, я закрилася….

Хоча я емпат з народження – я відчуваю всіх і до 32 років намагалася пропрацьовувати стани, яких я набиралася від людй, думаючи що вони мої)🤣 Така собі розважаловка, поки не зрозуміла, що треба просто правильно чиститися, обнулятися і все буде ок. А ще я Інтроверт по Луні в натальній карті (Астрологія) хочеться втекти від всіх, в свою печеру)). Та Екстраверт по Сонцю -  я вас всіх люблю і головне побільше людей)). В мені якось намагаються мирно та головне кайфово співвживатися 2 мох сторони (ще й по гороскопу Близнюки) ось як хочеш так і живи з цим)🤣 І це все пізнавалося з часом.

​

Але шлях до себе, моєї трансформації та пізнання себе почались значно раніше, ще з дитинства. Я досліджувала світ за межами фізичного, шукала відповіді в інших вимірах і розуміла, що Всесвіт набагато більший, ніж нам здається. Але це усвідомлення було страшним і тільки моїм особистим. А моя родина не могла мене підтримати, бо не розуміла, що зі мною відбувається. Я намагалася пояснити те, що я бачила. І мені здавалося, що всі так бачать цей світ, тільки чогось тормозять)))

 

Перший суттєвий досвід стався (така собі ініціація - контакт з потустороннього світу зі мною), коли мені було 14, і тоді я вперше відчула та побачила, що це дуже страшно. Хоча своїй дитині я це вже пояснювала та підготувала до цього.

Моя сім’я в той момент не знала що робити в такому випадку, а мені хотілося забігти, сховатися, але це все в середині, це був просто жах. Тому з моєю раціональністю для мене це був не дар, а ад. Хоча наш рід і так наповнений «магічними талантами», але не повністю розкритий, бо тоді цього не можна було показувати і знаєте чому. Тому мені не передавали знання – прийшлося все самій вигрібати та шукати, а це на хвильку 90 роки)) Інтернету немає, вчителів теж поки знайдеш)))

👫📚І тут в моєму житті почали з'являтися люди, обставини та інструменти дослідження себе та Всесвіту...🔓🔑 Езотеричні, наукові книги, навіть карти (правда звичайні) вже пішли в бій в 16 років)) Мені ж треба було зрозуміти і розібратися що зі мною відбувається?))) Розкласти все на молекули, щоб побачити як все насправді))

Але з моєю критичністью і десь логічністью, віри не було, та "поки не перевірю не повірю".
І Всесвіт такий - добре,  тримай🤣 Тим паче щі й вітчим і мене був по характеру, як колишній воєнний, моя логічність + його = де там віра в потусторонне))))
Та в 17 років - хвороба з лікуванням на 1-1 5 місяця і оскільки я вже вчилась на медика, тож було розуміння що  і як це з медичної точки зору, та лікарі говорили, що наслідки невідомі.

Можна сказати, я це прийняла, але моя мама ні. Бо мені так боліло, так було погано, шо навіть майже не їла і не спала. Але мама шукала інші шляхи – не медичні)

​

І ось саме в 17 років я зустріла свого першого вчителя (дякуючи мамі - таки знайшла)), енергетичного цілителя, який зцілив мене всього за три дні. Віра почала пробуджуватись, хоч і з маленьким відсотком. Я була ще та Хома)))

І почалося моє вчення - мучення, бо треба було змінити погляд на лікування, не так як нас вчать в класичній медицині. Треба було вчитися тому, в що не вірила, але відчувала завжди. Такий ще собі внутрішній конфлікт))) Руки горіли, треба було щось робити з цією енергією в собі та руках – вчилася.  Треба було вчитися правильно набирати, працювати та скидати, чистити свою енергетику та людей. Але…

 

Час йшов, вступивши в вищий заклад, я потихеньку закинула це діло, але воно мене ні)) І знову почалося…. Хвороби, переломи, операції, тяжка автомобільна аварія – ну я живуча)) бо історія продовжується…

Далі став період співзалежних стосунків. А як же ще без цього квесту🤣 Шлюб- розлучення і так тричі, народження дитини, переїзди….

​

Стосунки, де я втрачала себе з кожним партнером все більше і більше.  Мені здавалося, що «всі чоловіки такі….», бо кожний наступний ще «кращий».. Потім сказала собі досить, аж на 8 троків – аскези. Буду жити для себе з дитиною і все, досить з мене цих стосунків))

​

Але Всесвіт такий – Ні, ше не зовсім «нахлібалась» , тримай ще🤣. І вуаля  - знову співзалежні стосунки. Я була впевнена, що це «та сама любоффф». «Кришу таки зірвало», метелики в животі і таракани в голові плясали «самбо». Сценарій той же, тільки актори і декорації мінялися))))  Шикарні побачення, розмови по душам (урааа…тебе чують, тебе розуміють)) казкові залицяння, дотик, запах…  Неймовірне весілля, бізнес,  народження дитини, сім’я, переїзди все ніби так казково…але… Це все я тагнула на собі, поки були сили….Але, щоб зрозуміти це, міні знадобилося 20 років, бо я так робила з усіма чоловіками. Роль матусі – все сама, все на собі….. з повною втратою себе, вигорівша, без сил…

​

Ну я ж типа в психології багато років, та навіть це не допомогло міні уберегтися від того, щоб опинитися в токсичних стосунках. І для мене це став крах – як це так, я ж така «розумна та пропрацьована» і попалася на це, але в той момент я не змогла  цього побачити. (Але ж є не тільки Ментальний рівень, а й Кармічний – про який я дізлалася трохи згодом))

Однак чим довше тривали ці стосунки, тим більше я починала відчувати внутрішню порожнечу. Я втрачала свою ідентичність, свої мрії та бажання.  Це був час, коли я жила тільки через іншого, забуваючи про свої бажання, почуття, потреби. Я спасала його та наші стосунки, я давала багато шансів, я вкладалася на всі 200%. Але….

​

Я боялась самотності, мені здавалося, що без цієї людини я не зможу існувати. Ту любов яку я відчувала в середині, мені здвалося, якщо він піде то я це втрачу, цей стан. Я обрала залежність, аби уникнути болю, але зрозуміла, що втрачаю себе. Ці стосунки стали як пастка, я виявилась заточена у неї, не знаючи, як вийти, не знаючи, хто я насправді. І так 10 років. 

А ще ці розпаковки талантів, дарів – гребло по повній, коли в тебе щось відкривається, ти відчуваєш силу, а що з нею робити – не давали ні інструкцію, ні знання, ні людей, ні кого, щоб хтось допоміг, думала з глузду з’їду…

А ще я знаю, як це жити самій з 2 дітьми без підтримки та грошей, зі страхами, що в тебе заберуть дитину, що ти не зможеш прокормити себе та дітей, що ти нікому не потрібна і ти одна.. вигорівша, втомлена, зневірена, з проблемами зі здоров’ям , грошима (боргами)…

+ до цього втрата бізнесу, який я будувала сама багато років. В ишенькою на торті – Тривожно-депревисний розлад, панічні атати майже кожного дня – хотілося здохнути…  І да, жити за ради дітей в мене номер не прокатував, на стільки було хреново…

 

Втрата себе була однією з найболючіших частин мого шляху. Я не могла зрозуміти, хто я без цього партнера, без бізнесу, без цих ролей, у яких я застрягла. І хоча мені здавалося, що я не можу відновитись, я знайшла сили через пошук сенсу і справжнього призначення.  

 

В той момент, який я чітко пам’ятаю й досі – я запитала себе: Що ти вибираєш?

1. Жити й далі – в стані виживання, страждання, в драмі, але не довго. (бо якщо ми включаємо, навіть неусвідомлено, режим самознищення, то людині недовго жити, і не важливо який шляхом вона піде звідси)

2. 2. Це навчитися кайфувати від життя, бути щясливою, жити так як хочеш ти, без всіх шор блоків, відчуттям своєї душі, любити себе та бути собою

І я собі сказала, ну може вже досить виживати й страждати, ти це вже вмієш. Ну поки ти ще на цій планеті, і в тебе є ще час і вибір, то може краще вибрати жити в кайф. Ти цього ще не вмієш, не знаєш, то ось тобі і сенс і вибір, і є ще чим зайнятися тут))

​

Я прийняла, прийнала все те "дермішко", що зі мною трапилося, все те моє життя яке воно є, себе ту яка я є. Я перестала боротися з цим всім, зі всесвітом, з собою...  Бо розуміла, що таке життя створила його тільки я, таким яким воно є. Ну зах я створила таку фігню (це ж треба було так заморочитися)), то можу створити і щось краще)

​

І я почала вчитися  любити себе, знову повертатись до своїх бажань, відновлювати свою внутрішню силу. І, хоча це було нелегко, я почала відкривати для себе шлях до себе, до справжньої Кейли, яка була загублена в тих токсичних стосунках, проблемах, боргах, хворобах. Збирати себе по шматочку, страшно, боляче, але мені треба було розібратися як це жити в кайф)) А потім насолоджуватися це всім своїм життям.

​

Цей досвід став поштовхом до глибоких змін у моєму житті.  В психології цей момент можна назвати - Екзистенційна криза, В езотериці - Духовне пробудження.

​

Тому пішла глибше у знання як парапсихолог, енергоцілитель, коуч та у досвід  духовних практик.

Було багато чого вивчено, прожито ососбисто, пропрактиковано і  витягнуте головне, те що працює в мене та моїх клієнтів. Це Християнство, Слов’янскі Веди, Кабалістичне направлення, Індуїзм та Буддизм, Дизайн людини (я Пректор- ну хто б сумнівався))),  Таро, Оракули, МАК, Руни, Нумерологія, Практична магія, Ритуалістика, Коучинг, Бізнес-тренер, Медик, Психолог, Тета-хілінг, Access Bars, Access Facelif, лікувальноий та оздоровчий масаж, духовниі, енергетичні практики, медитації, яснобачення, яснознання  та холістичне зцілення, холотерапія. Іще дуже багато курсів, часу і грошей, було вкладено в себе, а ще нервів, психів, та надціть разів кидання та повертання до інструменту чи практики, книги, вчення, техніки, ритуалу))) Ще й досі вчуся (пізнаю, практикую, проживаю) чомусь новому, цікавому))) Це нескінченно🤣

​

Ото ж я пройшла через страхи, сумніви і безнадію. Я навчилась справлятись з внутрішнім опором і повернути свою силу. Це був довгий та десь місцями болючий процес, але кожен крок наближав мене до себе справжньої. Я зрозуміла, що для того, щоб любити інших, потрібно спочатку навчитися любити себе. Та зрозуміла що, не можна допомогти іншій людині, якщо ти сама не в гармонії з собою та не в ресурся. Та й допомогти можна лише тому, хто цього хоче.

І

• «Любити — це не втрачати себе, а віднаходити себе в іншому, залишаючись цілісним».

• «Любити — це не втрачати себе, а мати сміливість бути справжнім поруч із тим, хто приймає твоє світло і твою тінь».

• «Любити — це не втрачати себе. Це шлях двох цілісних світів, які обрали спільний напрямок, а не спільну клітку».

• «Любити — це не втрачати себе. Це вибирати себе кожного дня, і дозволити собі бути справжнім».

• «Любити — це не втрачати себе, а множити свою силу на два, де двоє не ділять ціле, а подвоюють нескінченність».».

 

І це відкриття стало основою мого шляху до зцілення. Не то, щоб воно нове для розуміння, але нове для проживання цого поняття.

​

​На кожному етапі мого життя, щось постійно відбувається і окрім мого особистого бажання чи рішення вчитися, до цього під’єднується моя душа) Якісь нові розпаковки, розкриття талантів, дарів, програм, загрузка нової інформації, енергій, переходи на нові рівні (доречи, на нових рівнях обнуляють і ти як бездарь сидиш і думаєш – і що далі,  і що робити зараз, не працює те, що ти робила, а потім включається все з «абгрейдом»). Як завжди без інструкцій – але я ж по типу «в темі» вже – то йду в медитації, а там часто говорять: йди і роби) і по ходу приходить інформація, як і що. Такого не дають в книгах чи через вчителів. Є небесні куратори – ось і є вони зараз моїми вчителями.

І тут знову накриває, гребе, тілу важко – це більш плотніша енергія, тому йому треба трохи більше часу. Все болить, сутками можна мучатися, бо такі енергії, що на всіх рівнях треба це прийняти і прожити. Вони класні, але я трохи туплю та пручаюсь) тому і важкувато так,  ну я ж теж людина, я жива, а не свята) Але коли ти працюєш в небесній канцелярії, то це 24/7, без вихідних і відпусток)) Тому інколи хочеться забігти кудись і від людей, щоб нікого не зчитувати і від себе теж))) Але потім приходжу в себе і знову жити…. Тому вчуся і такі моменти в своєму житті проживати набагато легше, цікавіше, гармонічніше…

​

А сьогодні, я — жінка 46 років, яка пройшла через співзалежність, до фіга проблем (як зовнішіх так і внутрішніх), і втрату себе, яка навчилася любити себе, гребтися зі своїми розпаковками, зцілювати свої рани і відновлювати та проявляти свою справжню сутність. Така собі «пташка фенікс»🤣

Тепер я стала тим ким я є – я стала собою. І це не кінець, це постійне пізнання себе в кожному моменті, в прояві – і це справжня насолода від себе і свого життя.

​

Я маю певні ролі -  Психолог, Езотерик,  Енергоцілитель, Коуч, Таролог, Нумеролог, Провідник, Холістичний Ментор Пробудження, Спікер + ще 10) і це тільки в своїй діяльністі.

У мене багато ролей.
Але я — не роль.

​

Я знаю хто я,  чого я хочу, які мої потреби, цінності та цілі, куди та як рухатися, як кайфувати від себе та свого життя. З ком мені по дорозі, чого я хочу від людей (сім’я, стосунки, відносини, близькі, друзі, знайомі, клієнти і т.д.), та що можу їм дати.

Я маю багато років досвіду в езотериці, енергетичних практиках, психології та трансформаційному, кризисному консультуванні, зціленні, поверненню до себе. Я допомагаю людям змінювати своє життя, усвідомлювати себе, бути собою, зцілювати глибокі блоки та відновлювати внутрішню гармонію, йти своїм шляхом. Бо я сама пройшла все це і знаю як це.